Дитина 12 років і старше:
підліткова криза.
Путівник для батьків
На 12 році життя починається складний період як для батьків, так і для самого підлітка: відбувається надзвичайно багато змін і всі вони протікають нерівномірно.
Вас чекають не тільки кардинальні зміни в організмі дитини, а й серйозні зміни в її психіці. Не дарма багато мам 12-річних підлітків часто скаржаться на те, що буквально не впізнають своїх дітей.
Підліткова криза: фізіологія
У 12-річному віці перебудова організму дитини вже йде повним ходом. Відбувається прискорення росту скелету, причому ріст кінцівок може значно випереджати ріст грудної клітки, плечового пояса і кісток тазу. Фігура підлітка стає довготелесою, іноді з’являється сутулість. Координація рухів в цьому віці може бути злегка загальмованою – дитина психологічно «не встигає» за ростом свого організму.
Крім збільшення зросту, відбувається поступове нарощування м’язової маси як у хлопчиків, так і у дівчаток. Через бурхливий ріст м’язи не здатні впоратися з великими навантаженнями. Зростає стомлюваність, після фізичної активності можуть виникнути відчуття перевантаженості і тяжкості.
Серцево-судинна система дитини може відставати від росту скелета і м’язової маси. Як наслідок, можуть виникати потемніння в очах, м’язові болі і судоми, головний біль, запаморочення і навіть непритомність, а також аритмія і тахікардія.
Нервова система дитини теж зазнає серйозних змін, внаслідок яких підліток стає запальним, легко збудливим, образливим, дратівливим. Це – вікові особливості нервової системи, надалі все поступово прийде в норму.
З 12-річного віку підліток починає відчувати так звані «гормональні бурі». Підвищена активність щитовидної залози провокує різкі перепади активності організму. Ендокринна система пов’язана з нервовою, що призводить до одночасного підйому збудження, розумової перевтоми, підвищеної дратівливості, розладів сну і інших неприємних ефектів. Зміни в функції статевих залоз як у хлопчиків, так і у дівчаток можуть спровокувати перепади в настрої, нервові перевантаження, підвищену стомлюваність, бурхливі емоційні переживання.
Поради батькам дівчаток-підлітків
Підліткова криза: психологія
Зміни, що відбуваються в фізіології дванадцятирічного підлітка, не можуть не викликати різких змін і в його психологічному стані. Стосунки з батьками і педагогами можуть серйозно погіршуватися. Страждає здатність до засвоєння навчального матеріалу, сповільнюється темп розумової діяльності, можуть виникати спонтанні неадекватні реакції на навколишні подразники. Різко зростає конфліктність, агресивність, можуть траплятися часті перепади в настрої.
Змінюється і самооцінка, а також оцінка оточуючих. Підліток активно шукає своє місце в соціумі, відкриває нові грані свого внутрішнього світу.
Підліткова криза: поради батькам
12 років – дуже непростий вік як для самого підлітка, так і для його батьків. Становлення гормонального фону організму дитини, як і різкі зміни в її психологічному стані, часто є причиною конфліктів з однолітками і зі старшими (батьками і педагогами). Це може спричинити тимчасове зниження успішності.
Батькам в такій ситуації варто контролювати себе якомога суворіше: всі ці поведінкові особливості підлітка швидко пройдуть і не вплинуть на навчання і на взаємини в родині, якщо ви знайдете відповідні форми взаємодії. Не карайте дитину, їй і так зараз нелегко. Намагайтеся залишатися для підлітка другом, і пам’ятайте – всі ці потрясіння і бурхливі зміни незабаром залишаться позаду. Головне для батьків підлітків – терпіння, розуміння, ну і, звичайно, любов до власної дитини, яка на ваших очах стає дорослою.
Принципи позитивного виховання дітей
Принцип № 1.Дитина, яка погано поводиться, –демотивованадитина, вона має хибні уявлення про те, як досягти своєї головної мети – установити позитивний зв’язок з батьками.
Якщо дитина починає погано поводитись, якщо вонабунтуєабо проявляєнеповагу– знайте, що таким чином вона переслідує зовсім іншу мету, ніж та, що лежить на поверхні. Мета її поганої поведінки полягає у спробі «перезавантаження» чи відновлення втраченого позитивного зв’язку з вами.
Тому ви не зможете ефективнокоректувати поведінкусвоєї дитини до того часу, доки будете зосереджені виключно на їїпоганій поведінцізамість того, щоби спрямувати свою увагу на виправлення помилкових переконань дитини й відновлення позитивного зв’язку з нею.
Принцип № 2.Підбадьорюйте правильну реакцію дітей (не хваліть, а саме підбадьорюйте – тобто спрямовуйте заохочення не на особистість дитини, а на її дії), щоб допомогти дітям відчувати позитивний зв’язок з вами, тоді в них не буде мотивації на погану поведінку. Замість того щоб зосереджуватись на помилках дитини, заохочуйте кожний її крок, зроблений для покращення своєї поведінки.
Принцип № 3.Чудовий спосіб підбадьорення дітей – систематично проводити з нимиособливий час. Багато батьків відзначають різкі позитивні зміни в поведінці «проблемної» дитини, приділяючи щодня п’ять-десять хвилин для того, щоби порадіти разом з нею будь-якому спільному заняттю.
Завдяки систематичному проведенню особливого (індивідуального) часу дитина відчуває тісний зв’язок з батьками. Вона відчуває, що важлива для них, а це знижує її потребу пустувати, оскільки витівки були для неї неконструктивним способом відновити або «перезавантажити» позитивні стосунки з батьками.
Принцип № 4.Щодня, укладаючи дітей у ліжко, попросіть їх ділитися з вами найсумнішими й найрадіснішими моментами дня. І ви теж обов’язково діліться своїми. Ви здивуєтесь тому, наскільки це допомагає.
Приклад із життя: одна мама, перед тим як укласти своїх дітей спати, просить їх поділитись найсумнішими й найрадіснішими моментами дня. Спочатку діти використовували цю можливість, щоби скаржитись на події, які їх засмутили, і в результаті починали плакати.
Мама терпляче чекала, доки вони заспокояться, а потім казала: «Я дуже рада, що ви можете поділитися своїми почуттями зі мною. Завтра, коли ви не будете такі засмучені, ми ще трохи порозмовляємо про це, щоби з’ясувати, що ми можемо зробити з цього приводу. А тепер розкажіть мені про те хороше, що сталося з вами протягом дня».
Якщо діти не могли думати про свої позитивні моменти, мама ділилася з ними своїми радісними подіями. Після того як діти звикли до цієї процедури, вони стали розповідати про сумні події без емоційного розладу, тобто лише про суттєве, а потім висловлювати ідеї про те, як уникнути подібних проблем у майбутньому. Незабаром в розповідях дітей стало більше радісних подій, ніж сумних.
Принцип № 5.Систематично проводьте сімейні зібрання для того, щоби спільно працювати над проблемами, що виникають. Це ключ до створення атмосфери любові й поваги, яка допоможе дітям розвинутисамодисципліну,співпрацю й навичкивирішення проблем, а також відповідальність за виконання прийнятих рішень і взятих на себе зобов’язань.
| 
